Новини

В плодах яблук при зберіганні порушується обмін речовин та виникає небезпека розвитку хвороб.

Під час зберігання яблука уражуються багатьма хворобами, як інфекційними, так і неінфекційними (фізіологічними), що викликаються під дією несприятливих факторів навколишнього середовища.

Часто інфекційні захворювання починають розвиватись на плодах ще в саду – в період вегетації, під час збору врожаю, або закладанні на зберігання. Залежно від виду хвороби, особливостей її збудника (або причини) одні захворювання розвиваються повільно або зовсім припиняють розвиток у період зберігання, інші - швидко, легко поширюються на контактуючі сусідні плоди.

Знання ознак захворювань, особливостей їхнього розвитку дозволить нам зменшити втрати при зберіганні і правильно планувати строки зберігання та переробки плодів.

Плодова гниль (моніліоз). Ця хвороба уражує найчастіше зерняткові – яблуню, грушу, айву. Хворобою пошкоджуються плоди, починаючи з фази зростання плодів і до зберігання включно так звана «фруктова гниль».

Розвиток хвороби розпочинається з утворення невеликої бурої плями, яка швидко розростається і охоплює всю поверхню плоду. М’якоть набуває буро-коричневого кольору, розм’якшується, стає пухкою, губчастою і втрачає свої смакові якості та набуває характерного солодкувато-винного смаку.

При ураженні плодів ще в саду, на дереві, на їх поверхні утворюються жовтувато-бурі подушечки, розташовані правильними концентричними кругами.

Збудником хвороби є гриб, на поверхні уражених плодів гриб формує конідіальне спороношення у вигляді рожевих подушечок. При пізньому ураженні плодів і при низьких температурах в сховищі, конідіальне спороношення на поверхні ураженого плода може і не розвиватися. В цьому випадку інфікований плід швидко набуває чорного або синювато-чорного забарвлення і муміфікується.

Скловидність. Найбільш сприйнятливими є сорти яблуні із щільною м'якоттю. Ознаки скловидності часто з'являються перед дозріванням плодів ще на дереві.

Частина м'якоті хворих плодів стає прозорою. При сильному розвитку хвороби весь плід буває склоподібним. Зовні він виглядає цілим, але всередині буріє, уражені ділянки тверді. Міжклітинні простори м'якоті плода заповнені клітинним соком, тому плід у розрізі виглядає прозорим. Уражені плоди значно важче здорових. При зберіганні, якщо ураження плодів слабке, скловидність може зникнути.

Основною причиною, що веде до псування яблук через скловидність є надлишок поливу під час дозрівання плоду. Хвороба активно розвивається при пізньому збиранні, тому плоди сортів, схильні до хвороби (особливо у маловрожайні роки), необхідно знімати в оптимальний термін.

Побуріння м’якоті. Ознаки захворювання проявляються при зберіганні у вигляді бурих зон біля шкірочки плода. Поступове побуріння переходить до серцевини. Уражена м'якоть стає пухкою та несмачною. Прихована фаза розвитку захворювання починається відразу після закладки плодів на зберігання, а проявляється через 2-3 місяці зберігання.

Причина побуріння – порушення обміну речовин у плодів, що дозрівають, під впливом низьких температур зберігання. Для кожного сорту існує оптимальна температура зберігання, нижче якої відбувається порушення процесів обміну речовин у тканинах плода. Між виникненням хвороби і її проявом проходить тривалий прихований період.

Особливо схильні до побуріння плоди, зібрані з молодих дерев, що ростуть на легких за механічним складом ґрунтах.

До появи цього захворювання при зберіганні призводять також занадто пізнє збирання та запізнення із закладкою плодів на зберігання в холодне приміщення. Велике значення при зберіганні має і вологість повітря. Підвищена вологість також сприяє розвитку захворювання.

Гірка ямчатість. На плодах під шкірочкою з'являються втиснені плями різного діаметра, спочатку зеленого, а потім коричневого та темно-коричневого забарвлення.

Плями поглиблюються, окремі клітини під шкірочкою відмирають, тканина стає губою, схожою на пробку. При сильному розвитку захворювання такі пробки пронизують всю м'якоть до серцевини. Зовнішній вигляд яблук погіршується, вони стають гіркими, не придатними в споживання. Найчастіше уражуються сорти яблук із щільною м'якоттю.

У різних сортів це захворювання проявляється неоднаково, у деяких плоди уражуються ще на дереві, в інших - під час зберігання. Основний пік розвитку хвороби доводиться на жовтень-листопад. Найбільш схильні до захворювання плоди великих розмірів у верхній частині крони, а уражуються вони від дерев, у яких крона більш низька, або дерев, що ростуть на ґрунтах, легких за механічним складом.

Сприятливі умови для виникнення та розвитку гіркої ямчатості створюються при частих поливах або рясних дощах, внесенні великих доз азотних або калійних добрив, зберіганні плодів при високих температурах.

Часто при зберіганні яблук можна спостерігати в’янення плодів, яблука стають млявими і зморщеними, навіть не долежав до нового року.

Це явище пов’язане з порушенням умов зберігання, температури і вологості. Однак це може статися, якщо не встановлено правильний термін збору яблук і яблука дуже дрібні. Часто в’януть при зберіганні яблука з тонкою шкіркою і без воскового нальоту. Для оберігання від в’янення треба при зберіганні плоди загортати в папір.

Для захисту яблук при зберіганні від хвороб і псування в стаціонарних сховищах рекомендовано проводити обробку плодів розчином рекомендованих препаратів згідно «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Обробляються плоди після збирання розчином препаратів і потім закладаються в сховища. Цей метод дозволяє підвищити збереженість плодів на 30%.

З народних засобів захисту яблук від псування при зберіганні можна рекомендувати чебрець (кмин). Його треба розсипати в ящики, серед яблук, закладених на зберігання.

У період зберігання в сховищах підтримувати температурний режим і оптимальну вологість. Проводити постійну вибірку уражених плодів.